Про проект

Київ інтерактивний — це перший цифровий проєкт, який дозволяє вивчати повсякденне життя киян початку ХХ ст. на основі інтерактивної мапи міста та візуалізованих у ній базах даних. Тематичний поділ матеріалів включає такі рубрики, як освіта, культурне життя, їжа, медицина і транспорт. У майбутньому планується розширення часових рамок проєкту, що дозволить зосередитися на змінах міського життя від к. XVIII ст. до сучасності.

В основі інтерактивної мапи — топографічні плани Києва 1920-х рр. Візуалізовані у ній дані походять із видання "Календарь, Справочная и Адресная Книга г. Киева на 1916 год" (К., 1916). Ми обрали для оцифрування та аналізу останнє дореволюційне видання довідника. Це дозволило нам створити найпізнішу базу киян початку століття за фахом та місцем проживання, а також вказати останніх зафіксованих власників київських будинків. При майбутніх дослідженнях можна буде порівнювати цю базу даних з даними з адресних книг попередніх років, відстежувати динаміку змін у межах окремих фахових спеціальностей, у власності Києва, у розвитку торгівельних мереж та сфери послуг, простежити вплив Першої світової війни на життя міста тощо. Попри те, що за жанром адресна книга містить інформацію головно про тих осіб, що були задіяні на державній службі, працювали в різних інституціях, були власниками нерухомості чи закладів, ми все ж знаходимо в довіднику інформацію й про місця проживання пересічних киян. Все це дозволяє нам розробляти окрему базу даних, що дозволить, хоча й обмежено, реконструювати соціальну топографію Києва початку минулого століття.

Платформа "Київ інтерактивний" є частиною проєкту "Місто ХХ століття крізь призму цифрової ери: освітня платформа для роботи з культурною спадщиною", реалізованого у 2019 р. за підтримки Українського культурного фонду.

Сьогодні вона є складовою цифрових ініціатив Центру міської історії, що використовують цифрові технології для зберігання та аналізу історичних джерел і візуалізації результатів історичних досліджень.

Ми вдячні Тарасу Назаруку і Любомиру Олійнику за допомогу в реалізації нашого проекту. Також ми хочемо подякувати Ользі Друг і Стефану Машкевичу за надані нам візуальні і картографічні джерельні матеріали.

Для того, щоб наша робота могла стати ефективною, ми потребуватимемо ваших відгуків, критики, порад. Але особливо ж будемо розраховувати на вашу готовність стати волонтерами проекту і допомогти нам в обробці ширшої джерельної бази.

Оскільки цифрова історія – це ділянка, де історик виходить за межі своєї вежі зі слонової кістки та вчиться працювати у команді, то реалізація проекту - це свідчення добре злагодженої і плідної командної роботи. У ній взяли участь:

Олена Бетлій, к.і.н., дослідниця історії Києва періоду Першої світової війни та революції,  читаю курси з міської історії та ментальних мап в Києво-Могилянській академії, де також керую науковими роботами з історії Києва. Координаторка проекту «Місто ХХ століття крізь призму цифрової ери: освітня платформа для роботи з культурною спадщиною» та блоку «Місто та повсякдення», авторка концепції та окремих текстів сайту. Я завжди мріяла створити аналог гугл-мапи Києва, в якому сама живу і атмосферу якого знаю як рідну, – інтерактивну мапу Києва початку ХХ ст. Ця мрія почасти втілилася у нашому проекті. Інша давня мрія – розповісти про тогочасне місто та його людей аналітичною, а не карамельною мовою. Сподіваюся, що це також вдалося.

Ольга Гнидюк, отримала PhD з історії у European University Institute (Флоренція) та магістерський диплом з культурної антропології в Кембриджиському університеті. Досліджую історію дітей і дитинства, історію соціального забезпечення та повоєнні міграції. У проекті працюю над темою «Власники міста», метою якої є показати хто і чим володів у місті у 1916 році. Також займаюсь геолокацією об’єктів на сучасній мапі міста, як тих, що збереглись, так і тих, які вже давно зникли. Для цього перебрала, підписала і порахувала кожний будинок, кожний об‘єкт і тепер можу розказати хто мав найбільше будинків і де вони знаходились. Це як в археології – повертаєш на мапу міста давно зниклі об’єкти. Наприклад, несподіванкою було знайти церкву недалеко від місця де живу. Пам’ять про неї стерлась після того, як у 1930-х роках радянська влада її знищила.

Катерина Диса, PhD, доцентка кафедри історії Києво-Могилянської академії. Досліджую історію повсякденного життя, історію подорожей і подорожньої літератури, історію Києва ХІХ-п.ХХ ст. крізь призму тогочасних путівників. У цьому проекті мені довелося взятися за незвичну, але цікавезну тему – обробку даних з київської щоденної преси про злочини, які відбулися в місті. Сподіваюся, що створена за участі й інших колег база даних, надихне студентів на вивчення цієї несправедливо проігнорованої в історіографії теми.

Анна Ісаєва, аспірантка Лундського університету (Швеція), спеціалізація – культурна історія. Закінчила магістерську програму з історії Києво-Могилянської академії, а також Studium Europy Wschodniej (Варшавський університет). Наукові зацікавлення: Перша світова війна, міська історія, націоналізм. У проекті розробляла тему транспортного сполучення у Києві та міських практик пересування киян.

Мартін-Олександр Кислий, аспірант кафедри історії НаУКМА, Visiting researcher at University of Michigan under Fulbright program. До проекту долучився через унікальну можливість поєднати два свої захоплення: фотографію та дослідницький пошук. Таким чином, в команді відповідає за пошук, зокрема в архівах, фото- та кіно- документів досліджуваного періоду, їх належну атрибуцію, а також переосмислення візуального спадку та візуальне підсилення наративів.

Андрій Левченко, магістр історії, музикант.  Досліджую музичний простір та дозвілля дореволюційного Києва, а також реконструюю звуковий ланшафт міста. Для проекту розробляв та збирав музичний репертуар з рекламних анонсів, афіш театрів та кінотеатрів, а також оголошень про публічні події у місті з музичною програмою або за участі музикантів. Відбирав медіаконтект з тогочасних друкованих періодничиних видань для презентації тогочасно дозвілля у місті. Реконструйовував звуковий ланшафт вузлових локацій на перетені транспортних, торгівельних, культурних шляхів дореволюційного Києва. Участь у проекті зацікавила роботою з digital history, а також новою формою презентації графічної та звукокової інформації на інтерактивній мапі, адже подібних досліджень/проектів з історії Києва раніше не було.

Олександра Оберенко, магістерка історії. Про себе можу сказати, що обожнюю вивчати усе пов’язане з кулінарією, але оскільки за ходіння ресторанами Києва не дають диплом магістра (а шкода!), вигадала писати про те, з чого та як створювалася радянська система громадського харчування в Києві у 1920х роках. Копирсання в архівах та спогадах киян/ок таки дозволили поєднати в одне ціле три мої найбільші пристрасті: Київ, гастрономію та історію (ну і дозволили отримати диплом). Тепер сидячи на сімейних застіллях тільки й можу, що думати про те, звідки виросли квіточки з яєць та хто створив ці таємничі візерунки з майонезу на “шубі". У проекті досліджую гастрономічну та торгівельну картину Києва початку ХХ століття у блоці «Місто і повсякдення». Можу підказати, де купити найкращі карамельні цукерки та культурно почаювати, якщо вас раптом занесе у 1916 рік. Звертайтесь!

Дарина Подгорнова, випускниця магістерської програми з юдаїки НаУКМА (2018). Аспіратнка кафедри історії НаУКМА. Досліджую жіночу історію, а саме жіночу професійну зайнятість. Для проекту працювала над блоком медицини – досліджувала розвиток лікарської справи у Києві та доступність медичних закладів для киян. 

Марія Чорна, аспірантка кафедри історії НаУКМА, старша наукова співробітниця музею історії м. Києва. Досліджує історію освіти у Києві ХІХ ст. крізь призму гендерних та міських студій.  Для проекту зібрала базу даних про освітні заклади Києва і їхній персонал.  Авторка наших текстів з теми освіти та дитинства у місті.